АНЕКДОТИ №62

Самотність — це коли завжди знаєш, хто не виніс сміття!

***

У супермаркеті подружня пара підкочує з двома набитими візками до каси.

Дружина:

— Ой забули туалетний папір узяти.

Чоловік:

— Не треба, в нас чек 60 метрів буде.

* * *

Що там зелений чай або зелена кава! Ви з’їжте зелену ковбасу — за тиждень мінус 10 кг.

* * *

Дружина каже чоловікові:

— Я була глуха і сліпа, коли виходила за тебе заміж!

— Ось бачиш, від яких хвороб я тебе зцілив!

**

Худенький інтелігент повертається додому, а дружина в ліжку з коханцем-велетнем два метри зростом.

Інтелігент, дістаючи пістолет:

— Це добре, що ви такий великий, а то я окуляри на роботі забув.

* * *

— Лікарю, у моєї дружини зник голос. Що робити?

— Спробуйте сьогодні повернутися додому о третій годині ночі.

* * *

Не люблю напиватися в присутності дружини — страшно бачити, як їх стає дві!

***

Сім’я сидить за столом, усі їдять. Тут теща встає і через деякий час на її місце падає важкий годинник.
Зять:
— Завжди казав, що годинник відстає!

Одесит відвідує друга перед операцією:

— Слухай сюди: санітаркам по 10 доларів, хірургу — 200, анестезіологу — 500.

— Анестезіологу — 500? Тільки за заснути?!

— Заснути можна і за 10. Решта — за прокинутися.

* * *

Пацієнт звертається до лікаря:

— Чому такий величезний рахунок, адже я лікувався у вас всього два тижні?

— Якби ви знали, який у вас був цікавий випадок і якою була спокуса довести справу до розтину, ви б не торгувалися!

* * *

Жінка на прийомі у лікаря в одеській поліклініці:

— Борисе Мойсейовичу, а в яких позах не можна завагітніти, щоб зі 100% гарантією?

— А що тут складного: ви лежите на ліжку, а ваш Сьома — на дивані.

***

Розумний чоловік дозволяє дружині знати, де в нього заначка. Це підвищує довіру в сім’ї, жіночу самооцінку і безпеку основної заначки.

***

Чоловік придбав папугу і вирішив обмити покупку. Налив, папуга й каже:

— Налий і мені.

Здивований чоловік налив. Випили вони пляшку. Потім господар каже:

— Якщо завтра попросиш похмелитися, я тобі пір’я вищипаю.

Вранці бачить: папуга, склавши крила, ходить по підвіконню і говорить:

— Сонячна сторона, центральне опалення, і навіщо мені це пір’я!?

 


Повернутися
01.04.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...