ОБЕРЕЖНО: КЛІЩІ!

Щороку в Тернопільській області зростає кількість звернень громадян з приводу укусів кліщами: з поодиноких випадків у 2005 році до 1313 - у 2015 році, в поточному році перші укуси вже зареєстровано в третій декаді лютого.

Чим небезпечний укус кліща? Укуси кліщів загрожують такими хворобами, як іксодовий кліщовий бореліоз (хвороба Лайма), кліщовий вірусний енцефаліт та марсельська гарячка. Актуальною проблемою для нашої області є хвороба  Лайма.  Підступність Лайм-бореліозу полягає у тому, що наслідки хвороби можуть проявитися через місяці, а то й роки після інфікування.

Як запобігти  укусу кліща? Для прогулянок на природі надягайте головний убір і світлий однотонний одяг з довгими рукавами, який щільно прилягає до тіла, щоб легше було помітити кліщів. Кожні дві години прогулянки оглядайте себе та своїх супутників, щоб виявити кліщів. Повторіть огляд, прийшовши додому. Особливо ретельно обстежте ділянки тіла, покриті волоссям. Повернувшись додому, відразу змініть і ретельно огляньте одяг, виперіть та погладьте. Використовуйте для захисту від кліщів ефективні спеціальні засоби. Найчастіше це аерозолі, що відлякують кліщів.

            Що робити, якщо виявили кліща? Якщо Ви виявили кліща на шкірі, негайно зверніться до найближчого травмпункту. Якщо це неможливо, видаліть його самостійно: змастіть кліща соняшниковою олією (але не заливайте, щоб не задихнувся), повільно витягніть разом з хоботком, розхитуючи його пальцями, обгорнутими марлевою серветкою, пінцетом чи петлею з нитки, яку слід закріпити між хоботком кліща та шкірою людини. Після видалення кліща змастіть рану розчином йоду або спиртом. Якщо хоботок залишився, його видаляють стерильною голкою. Після видалення ретельно вимийте руки з милом. Протягом найближчого часу, після зняття кліща, зверніться до лікаря – інфекціоніста для консультації та лікування.

 В.о. начальника Головне управління Держсанепідслужби у Тернопільській області Є.С. Безрукий


Повернутися
26.03.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...