КЛЮЧ ДО ПЕРЕМОГИ НАД ВІЛ — У КРОВІ

Вчені з науково-дослідного інституту Скріппса встановили, що в організмі більшості людей присутні імунні клітини, здатні побороти ВІЛ.

Стаття з результатами роботи опублікована в журналі Science.

Відомо, що деякі люди, інфіковані ВІЛ, можуть виробляти антитіла, які здатні ефективно нейтралізувати багато штамів небезпечного вірусу, який до того ж швидко мутує. Щоб змусити організм здорової людини виробити необхідні антитіла, необхідно провести імунізацію за допомогою спеціальних білків вірусу — імуногенів (антигенів).

Успіх імунізації залежить від здатності імуногена зв'язуватися зі спеціальними клітинами — В-лімфоцитами, активуючи їх і змушуючи робити антитіла. Дослідницька група виявила, що у більшості людей існують «зародкові» клітини-попередники, які можуть синтезувати антитіла класу VRC01, необхідні для боротьби з ВІЛ.

Завдання вчених полягало в тому, щоб розробити такий імуноген, який міг би зв'язатися саме з тими B-лімфоцитами, що потенційно відповідають за імунітет проти вірусу імунодефіциту. Для цього імуноген повинен бути дуже специфічним, оскільки потрібні клітини-попередники дуже рідкісні серед всіх інших B-лімфоцитів.


Повернутися
26.03.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...