ЩО БУДЕ, ЯК НА ТЕРНОПІЛЛІ ВОДИ НЕ БУДЕ?

  За кілька років Тернопільщина  має всі шанси втратити запаси питної води. Щороку на карті регіону з’являються нові обезводнені міста і села, у яких пересихають криниці та річки. Природоохоронці закликають владу вживати радикальних заходів, а населення – берегти кожну краплину.

 Висихають колодязі та ріки

Проблема дефіциту води є комплексною і залежить як від кліматичних умов, так і впливу людини на зовнішнє середовище. Песимістичні прогнози щодо обезводнення області науковці робили вже давно, пише «Номер один». Втім тривожні дзвінки не зворухнули суспільство. В результаті невтішна тенденція стала охоплювати все нові селища та села.

Однією з причин такого явища є кліматичні зміни, каже директор департаменту екології та природних ресурсів ТОДА Орест Сінгалевич.

– Тернопільщина розташована на водорозділі двох морів – Балтійського та Чорного. Усі наші річки розділені між двома басейнами Прип’яті та Дністра. Вони беруть початок на Тернопільщині і стають повноводними уже за межами області. Жодної транзитної річки, крім Дністра, в області немає. Гідрографічна сітка у нашому регіоні дуже розгалужена. На квадратний кілометр території припадає 420 метрів водотоку. Однак ці річки маловодні і рівень води залежить від кількості атмосферних опадів. Вони різко реагують на забруднення, засмічення та порушення режиму їх охорони, – каже Орест Сінгалевич.

Із підземними водами у нас також не склалося, тому що всі наші поверхневі води пов’язані з підземними горизонтами. Систематично геологічною службою України проводиться моніторинг стану підземних вод. Станом на 2014 рік у верхніх шарах рівень води знизився на 22 см, у нижніх – на 18 см, у крейді – на 10 см, а в селурі – на 12 см. Дослідження стосувалися Волино-Подільського артезіанського басейну, до якого входить і наша область. Зважаючи, що в 2015 році, у порівнянні з попереднім роком, опадів було значно менше, ситуація лише ускладнилась.

Найбільше від дефіциту води страждають південні райони області: Борщівський, Заліщицький, Чортківський. Причина – особливі геологічні умови. У північних районах області знаходяться найбільш водоносні горизонти.

– Особливо турбує стан водозабезпечення сіл та хуторів, які знаходяться на водорозділах річок. Частина з них бере воду зі шахтних колодязів, інші – з колонок-качалок. Останні забирають воду з верхніх підземних горизонтів, тому тут ситуація трохи краща. А от шахтні колодязі міліють. Прикро, але зараз люди не мають можливості задовольнити свої мінімальні потреби. Частина жителів села мають господарство: худобу, свиней, птицю. У вододефіцитних селах їм доводиться щодня довозити воду з інших населених пунктів, – каже Орест Сінгалевич.

До слова, у 2015 році вперше департамент екології Тернопільської ОДА почав видавати дозволи на використання води для таких потреб, як зрошення. Також в області вперше зменшено ліміти для підприємств.

У свій час було голова ТОДА підписав розпорядження, відповідно до якого до кінця 2015 року райони області мали провести інвентаризацію вододефіцитних населених пунктів, а згодом розпочати будівництво свердловин. На жаль, інвентаризацію зробили лише окремі райони. Тобто розпорядження районними адміністраціями не виконано. Уже не говорячи про спорудження свердловин. Розраховувати, що люди виконають ці роботи за власні кошти, не доводиться. Вартість найменшої свердловини становить близько 150 тис. грн. А свердловини глибиною 120-130 м з повною комплектацією – понад 400 тис. грн. Одна потужна свердловина здатна задовольнити близько сотні домогосподарств. Відтак, єдиний вихід – органи влади, в першу чергу районні адміністрації, сільські, селищні та міські ради мають вирішити питання виділення коштів із бюджетів для проектування та термінового будівництва свердловин.

За оренду ставу розплатились одним коропом

На таке формулювання, мабуть, одразу виникне запитання: а де ж взяти гроші? Виявляється, вони у влади під носом. Утім треба вміти їх акумулювати.

На сьогодні третина поверхневих вод області використовується для потреб рибництва. Ще у серпні 2015 року районним адміністраціям було доручено переглянути договори, укладені ними у попередні роки з користувачами водойм. Близько 90% користувачів, які використовують воду для вирощування риби, платять лише 30 грн. за оренду 1 га ставу в рік. Виходить, тим, хто вирощує рибу, оренда двох гектарів водного плеса обходиться в одного товарного коропа, який нині на ринку коштує 60 грн. за кг.

Департамент екології провів розрахунки. За оренду водних об’єктів до бюджету області надійшло 194 тис. грн. Кошти потрапляють у бюджети тих рівнів, де об’єкт надається в оренду. І їх можна використати на будівництво свердловин.

– Ми провели розрахунки по 27 найбільших орендарях області, які використовують приблизно 2,5 тис. га водного плеса, – каже Орест Сінгалевич. – Через те, що договори не були переглянуті, бюджети недоотримали 616 тис. грн. Загалом в області здано в оренду понад 5 тис. га водного плеса. Відтак ця сума по області зростає удвічі. Виходить, до бюжету не надійшло близько 1,3 млн. грн.

Звичайно, на ці кошти проблему водопостачання сіл не вирішити. Та, крім цього, можна залучати кошти різних фондів, а також брати участь у проектах.

– На жаль, змушений констатувати, що в Україні і в нашій області в цілому єдиної цілеспрямованої політики в питаннях адаптації до змін клімату немає. Першочерговими заходами ми бачимо будівництво в області ставів-акумуляторів. Згодом їх можна використовувати для потреб господарств, зрошення сільськогосподарських угідь. Також такі заходи призведуть до пом’якшення мікроклімату, – каже Орест Васильович.

У деяких південних господарствах починає розвиватися городництво та садівництво. Зі зміною кліматичних умов для виробництва сільськогосподарської продукції потрібно штучно створювати відповідні умови. Інакше область не тільки втратить свій унікальний статус аграрного регіону, а й взагалі залишиться без води.