НАГОДУВАТИ… САД!

Які добрива купують садівники? Переважно традиційні — суперфосфат з сечовиною, хоча в магазинах з’явилися десятки інших з багатообіцяючими назвами. І від того, що ми виберемо, залежить наше здоров’я, адже ті речовини, які закладаються в грунт саду, так чи інакше разом з зірваним з гілочки яблучком опиняються в нашому організмі.

 ТРИ ДУМКИ

Замість того, щоб розібратися в «азах» агрохімії і порадитися з агрономами, ми найчастіше покладаємося на «авось». Втім, і фахівці нерідко вносять плутанину, висловлюючись занадто туманно, а часом просто не вміючи перевести на доступну мову наукові факти. Недостатньо об’єктивна інформація і на упаковках добрив, оскільки продавці-виробники, за рідкісним винятком, зацікавлені лише в нарощуванні обсягів продажів. Ще більш заплутують нас взаємовиключні позиції прихильників «чисто органічного» землеробства і «хіміків», чиї ряди недавно поповнилися активістами впровадження методів американського вченого Міттлайдера.

Зрозуміло, що перші закликають удобрювати грунт гноєм та іншою органікою, другі — тільки мінеральними добривами. Подібні суперечки почалися ще 100 років тому...

 З’явилася і третя точка зору: ніякі добрива не потрібні взагалі, а запасів поживних речовин у грунті нібито вистачить на 50 і навіть на 150 років. Тільки, на яких саме грунтах, не уточнюють. Земля далеко не скрізь однаково поживна, і в різних регіонах зовсім не однакова: найкраща — на чорноземах,  а найгірша — майже всюди, в тому числі в Нечорноземній зоні середньої смуги. І, як довели вчені, навіть наявні в грунті елементи живлення (особливо азот і фосфор) на 50-90% знаходяться в недоступній рослинам формі.

 Скільки взяв – стільки і віддай

 Безперечно: на будь-якій ділянці при інтенсивному садівництві виснажуються навіть огрядні чорноземи, щорічно вимагаючи заповнення тих поживних речовин, які вилучені разом із зібраним урожаєм. Не віддаси свій «борг» землі-годувальниці — візьмеш наступного разу в кращому випадку лише малу частину того врожаю, на що розраховував.

 За різними даними , з кожної сотки саду разом з урожаєм однієї лише чорної смородини виноситься з грунту 13 кг азоту, 5 кг фосфору, 8 кг калію. Але рослинам крім трьох названих елементів живлення необхідні як мінімум ще чотирнадцять. Пощастило нам, однак, у тому, що природа сама по собі, без наших зусиль, формує 95% органічної маси рослини з вуглецю, водню і кисню, які в буквальному сенсі звалюються з неба — з навколишнього повітря і опадів. Зате інші хімічні елементи — всі до одного і в певному співвідношенні — потрібно неодмінно додавати в грунт.

 Точно дізнатися потребу рослин у тих чи інших елементах живлення, визначити якість грунту на садовій ділянці можна лише за допомогою агрохімічного аналізу, зробленого в спеціальній лабораторії. Таких лабораторій багато, і вартість «діагнозу» не така вже й дешева.

 Втім, про недостатню родючість грунту, нехай і без точного знання його хімічного складу, можна судити за станом дерев і чагарників: слабкому чи інтенсивному приросту, кольору листя і поганого врожаю. Красномовно «говорить» про якість землі переважне поширення тих чи інших бур’янів. Приміром, на багатому поживними речовинами грунті буйно розвиваються кропива, лобода і мокриця, на бідній — ромашка-пупавка, польова гірчиця, чортополох і молочай.

 Неодноразові обстеження багатьох областей, зокрема Київської, показують, що грунти 70% садових ділянок потребують суттєвого коригування мінерального живлення. Це розуміють вже багато, але ось приїжджаєш навесні на ділянку і ламаєш голову над тим, яке саме меню потрібно саду для найкращого врожаю.

НАВІЩО ЛАМАТИ ГОЛОВУ, КОЛИ Є ОРГАНІКА?

 Справді, навіщо, якщо у складі органіки — практично всі необхідні рослинам макро- і мікроелементи? Невипадково древні єгиптяни отримували високі врожаї завдяки використанню мулистих відкладень з берегів Нілу.

 Останнім часом з усіх видів органіки садівники середньої смуги, а тим більше північних областей, воліють торф: чорний, розсипчастий, без неприємного запаху і навіть без зайвої кислотності, присмачений вапном. Такий легко і приємно закладати в грунт. Однак він тільки зовні нагадує чорнозем, а по суті, скоріше, його протилежність — «пустозьом», оскільки фосфор і калій містяться в ньому в незначній кількості, а азот — в погано засвоєній рослинами формі. Інакше кажучи, по живильній цінності величезний «Камаз» з торфом рівносильний маленькому пакету нітроамофоски, тільки вартість першого набагато більша. Хоча при слабкій родючості торф все ж годиться як добавка до легких піщаних і важких глинистих грунтів в якості своєрідної «губки», що утримує вологу і поживні речовини, а ще в компостах і при мульчуванні.

 Найдешевша органіка — деревна тирса. Але в свіжому вигляді закладати її в грунт не можна — «з’їсть» весь азот. Подолати істотний недолік тирси — важке і повільне розкладання — допомагає попереднє компостування в купі, яку поливають міцним розчином сечовини (дві сірникові коробки на 10 л води).

 Безкоштовне природне добриво — деревна зола. Кількість поживних речовин в ній, за винятком азоту, порівняна з покупними мінеральними добривами. Так, в золі від березових дров і пшенично-житньої соломи міститься до 7% фосфору, 14% калію, до 36% кальцію і весь набір мікроелементів. Правда, сосново-ялинова зола в два-три рази бідніше і при використанні у великій кількості надмірно робить грунт щільним.

 І все ж першосортною органікою прийнято вважати коров’ячий гній, кожна тонна якого включає в середньому 5 кг азоту, 2,5 кг фосфору, 6 кг калію, 3 кг вапна, 1,5 кг магнію, інші потрібні елементи і ще мільйони корисних бактерій.

 Поживними речовинами найбільш насичений однорідний і соломістий гній (з підстилкою із соломи). З добавкою ж тирси (саме такий найчастіше продається) розкладається повільно, втрачаючи значну частину азоту. Однак на багатьох ділянках і така органіка має свої переваги: важкі глинисті грунти вона добре розпушує, а піщаним додає необхідну вологоємність.

 При неправильному зберіганні гною — просто в купі — до половини вмісту азоту, на жаль, випаровується і вимивається дощами вже за 4-5 місяців. Тому садівники якнайшвидше завалюють купу гною землею, шаром бур’янів або накривають руберойдом. Але перед цим на кожну його тонну вносять відро суперфосфату. Тоді там швидко розмножуються корисні мікроорганізми, що поглинають і зв’язують аміак, і починається швидкий процес розкладання органіки. Перепрілий ж гній в півтора рази більш поживний свіжого. До ідеального стану його доводять дощові черв’яки, насичуючи гуміновими кислотами і перетворюючи в безцінний для будь-яких рослин біогумус.

 Не беруся відмовляти від придбання гною, але він далеко не завжди доступний садівникам, насамперед через чималі ціни і величезні зусилля, необхідні для рівномірного його закладення при перекопуванні.

 Куди вигідніше і простіше купувати не машину свіжого гною, а всього лише каністру готового концентрату. Рівносильне коров’яку і закладення в грунт сидератів — люпину, жита, вівса, вики, гороху.

 За результатами багаторічних експериментів вчених, вносити гній в грунт раціонально тільки з добавкою мінерального азотного добрива. За твердженням А. К. Кондакова, завідувача відділом агрохімії ВНДІ садівництва ім. І. В. Мічуріна, ідеальне оптимальне співвідношення вмісту азоту, фосфору і калію в перекопаній землі (під чорним паром) — 3: 1: 4, а при задернінні (посіві газону) — 4: 2: 2. Саме такий режим харчування і потрібно намагатися встановити для більшості плодово-ягідних культур. На жаль, зробити це тільки за допомогою органіки, без коригування «мінералкою», часом неможливо.

КОРИСТЬ І ШКОДА МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ

 Мінеральні добрива — це звичайно ж не альтернатива, а, скоріше, доповнення до органічних добрив і «швидка допомога» для рослин, яка іноді помітно полегшує наші турботи. Знаю з власної практики, що в деяких випадках саме мінеральна підгодівля допомагає швидко усунути дефіцит того чи іншого елемента живлення в рослинах. Причому використовуються, як правило, невеликі дози препарату в грамах. Коректування живлення рослин повинно бути своєчасним, інакше дефіцит одної речовини в грунті неминуче призведе до скорочення надходження іншої.

 Не раз переконувався сам і на досвіді сусідів: шкідливі не самі по собі мінеральні добрива, а безграмотне їх застосування — навалом, з великим надлишком, і без розбору.

 Зазвичай побоювання садівників пов’язані з використанням азоту. Спочатку його в грунті міститься чимало — в середньому 30 кг на сотку, але виключно в органічній формі, нерозчинній у воді і недоступній для рослин. У доступну мінеральну форму азот поступово, хоч і повільно, переводять грунтові мікроорганізми, а швидке його надходження до рослин забезпечують, як правило, мінеральні підгодівлі.

 Надлишкові азотні підживлення ведуть не тільки до надмірного розростання зеленої маси та погіршення якості плодів, але і до отруєння самих рослин: вони якщо й не гинуть, то сильно страждають. Знову ж посаджені погано і довго приживаються, не ростуть, знижується їх зимостійкість. Особливо шкодить велика кількість азоту при посусі.

 А ось використання фосфорних і інших мінеральних солей вважається чомусь безпечним. Звичайно, надмірні дози фосфору, на відміну від азоту, не «спалюють» коріння, а в суміші з перегноєм часто дають хороші результати, але врешті-решт порушується фотосинтез, ускладнюється засвоєння азоту і калію, а також бору, міді і цинку. Починається протиприродний «голод».

 За останніми даними, при зайвому використанні начебто безпечного суперфосфату ми надмірно засмічуємо грунт шкідливим баластом, зокрема фтором, або ще більш токсичними елементами, аж до миш’яку, свинцю, стронцію та інших забруднювачів грунту.

 Надмірне ж внесення, здавалося б, не менш нешкідливого калію шкідливо тим, що створює дисбаланс речовин у грунті і відповідно ускладнює надходження в рослини натрію, кальцію і бору — цілого комплексу елементів. А без них неможливий повноцінний розвиток і плодоношення.

 Ось чому, як вважає професор Б. А. Ягодин, використовувати будь-які добрива потрібно виключно грамотно. У результаті багаторічних досліджень учений дійшов і до іншого висновку: до 95% грунтів бідні такими найважливішими мікроелементами, як селен, мідь, кобальт, йод, літій, магній, бор; їх недостатньо накопичується в рослинах і відповідно в нашому організмі. Як відомо, всі перераховані речовини підвищують імунітет, функції печінки, нирок, нейтралізують і виводять ртуть, миш’як і свинець, а також оберігають від онкологічних і серцево-судинних захворювань.

 З цього зрозуміло, що вкрай важливо насичувати грунт всім комплексом корисних речовин, тим більше, що мікроелементи тепер випускаються і продаються в органічній формі, найбільш доступній для рослин, особливо при позакореневому підживленні — обприскуванні листочків. За допомогою цього простого прийому — обробки крони 0,3-0,5% -им розчином — можна багаторазово скоротити дози звичайних макроелементів (азоту, фосфору і калію). Діє така підгодівля швидко навіть на пошкоджені морозами дерева і чагарники. Рекомендується вона і при весняних знижених температурах.

ДОБРИВА ПРИ ПОСАДЦІ

 Як правило, при посадці саджанця або зовсім не кладуть добрив, або вносять в надлишку. У першому випадку рослина буде мати уповільнений розвиток, і її плодоношення відсувається на 3-5 років. У другому — результат нерідко ще гірше: опік коренів з неминучою загибеллю саджанця, купленого за чималі гроші.

Сам я не раз набивав шишок. Скажімо, багато років тому занапастив привезені здалеку вишні новітніх сортів. А все тому, що використовував при посадці свіжий гній — типова помилка початківців садівників, на жаль, далеко не єдина.

 Іноді в книгах з любительського садівництва зустрічається згубна порада закладати при посадці саджанця на саме дно лунки напіврозкладений коров’як, відокремивши його від коренів шаром землі. Це тільки на перший погляд правильно. Насправді ж при недостатньому доступі повітря гній починає виділяти отруйні речовини, в яких коріння поступово задихаються. Втім, ще частіше рекомендують обмежити багаторічне харчування дерева голодним пайком — добавкою в посадкову яму тільки верхнього шару землі, хоча він далеко не завжди достатньо родючий.

 Чим же керуватися при посадці? Принцип тут однозначний: живлення має бути оптимальним і не на один місяць, а на перші два-три роки розвитку саджанця. Саме оптимальним, оскільки зайва концентрація мінеральних солей, особливо азотних, уповільнює приживання саджанців, а то й зовсім їх губить. Тому перш за все забезпечте новому деревцю або кущу достатню площу живлення. На не дуже родючій землі діаметр посадкової ями для груші та яблуні бажаний до 1 м, а для кісточкових, ягідних і декоративних рослин — 50-70 см. Глибина лунок відповідно 80 і 40 см.

 У велику посадкову яму вносять 2-4 відра повністю перепрілого (3-4-річного) гною, а краще — 3-5 відер компосту або 1,5 відра біогумусу (ідеальний варіант), 1 кг деревної золи і не більше 200-300 г подвійного суперфосфату. Під кісточкові та декоративні культури дози зменшують наполовину, а під смородину і інші чагарники вносять відро будь-якої органіки, столову ложку мінерального добрива і 200-300 г золи. Для садової суниці достатня лунка діаметром 15-20 см, в неї додають 200-300 г органіки, а також 50 г золи і всього лише чайну ложку (5 г) суперфосфату.

 Азот при посадці будь-яких рослин не використовують.

 Всі добрива якомога ретельніше перемішують з компостом, вносять в нижню частину лунки і рівномірно розподіляють у її бічних стінок. Безпосередньо до корені не підсипають — там повинен бути тільки хороший родючий грунт, хіба що з добавкою біогумусу.

 А якщо на ділянці немає ні біогумусу, ні повністю перепрілого гною, ні компосту, допоможуть наявні в продажі добрива. По-перше, органічне, з переробленого кінського або пташиного перегною, з добавкою мікроелементів, — «Мрія городника», правда, доведеться використовувати не менше 5-10 пакетів вагою по 1 кг. По-друге, органо-мінеральне добриво «Універсал», теж з набором макро- і мікроелементів. Всі елементи живлення в ньому містяться всередині торф’яних гранул, тому не обпалюють корінці, а впливають поступово і довготривало. По-третє, рекомендую використовувати такі природні «допінги», як гумат натрію або калію. Кожен раз переконуюся в необхідності для швидкої приживлюваності багатьох рослин використовувати гумат натрію «Сахалінський» — розчин повинен бути не міцніше чаю.

РІЗНИЦЯ В «ДІЄТІ»

 Вже через два роки після посадки саджанці яблуні, груші та інших плодових культур вимагають додаткової підгодівлі. Не маючи даних аналізу, доводиться керуватися усередненими нормами внесення (на середньо- і малородючих ґрунтах), закладаючи при перекопуванні грунту «під лопату»: 250 г комплексних добрив (наприклад, «Сударушка», «Растворин», «Кеміра») або ж суміш з 25 г аміачної селітри, 100 г суперфосфату і 30-40 г сірчанокислого калію в розрахунку на 1 м2. На кислих грунтах фосфорно-калійну «мінералку» замінять 200-300 г золи, а на слабокислих і нейтральних — половинна її дози.

 На додаток до цих добрив потрібно 5 кг органіки, краще компосту, але навесні можна закладати і свіжий гній. Тим, хто зовсім не використовує мінеральних добрив, доводиться цю дозу подвоювати.

 Якщо в молодому віці і в перші один-два роки плодоношення потреба рослин в елементах живлення відносно невелика, а в загальному виносі з грунту переважає азот, то з нарощуванням урожаїв їх «апетит» різко зростає. Порівняйте: молода яблунька виносить з грунту 48 г азоту, 7 г фосфору і 42 г калію, а вже через кілька років, вступивши у плодоношення, — майже в 20 разів більше, відповідно 903, 128 і 883 м Проігноруєш таку зміну — і врожайність впаде багаторазово. Причому доводиться враховувати індивідуальні «смаки» рослин. Приміром, у дорослої яблуні, а особливо у груші, помітно явне тяжіння до калію, у вишні і сливи — як і раніше до азоту. Тому й дозу калію для перших підвищують майже в 2,5 рази, що допомагає уникнути періодичності їх плодоношення і покращує подальшу перезимівлю.

 Але й перенасичувати грунт калієм, як уже згадувалося вище, теж не можна, оскільки це крім усього іншого знизить опірність дерев до захворювань. Щоб нічого подібного не відбулося, я волію використовувати під зерняткові органічне калійне добриво з … бур’янів — водний двотижневий настій листя і стебел живокосту (1: 8).

 Дорослі вишні і сливи в порівнянні з зернятковими щорічно виносять з грунту вдвічі більше азоту. Але й тут небезпечно переборщити: внесення надмірних доз сечовини або аміачної селітри (більше сірникової коробки на 1 м2), особливо при недостатньому подальшому поливі, неминуче призводить до порушення обміну речовин в рослинах. До речі, альтернатива хімічному азоту — органічний, який разом з іншими корисними елементами міститься у свіжому тижневому настої яглиці і лободи, знову-таки бур’янів. Таким настоєм доводиться «пригощати» пристовбурні кола кісточкових культур щодекади.

 Уточню терміни підгодівлі всіх плодових культур: азотом — рано навесні, що сприяє зав’язування плодів, і після цвітіння, що сприяє закладці чергових квіткових бруньок і гарному плодоносінню в наступному сезоні; фосфорно-калійними добривами — в період спокою, у жовтні або квітні, до початку вегетації. Оскільки і той і інший елемент малорухливі і не «розтікаються» по саду, постарайтеся розподіляти їх по пристовбурних колам рівномірно, і не по поверхні, а безпосередньо в зоні розташування коренів — на глибині 40-50 см. Робити це краще з допомогою не лопати, а … брухту, яким обережно проробляють свердловини. Деякі садівники завчасно ще під молодими деревами вкопують труби, а в квітні і пізньої осені заливають у них розчин добрив (наприклад, монофосфат калію).

Рослини, що рекомендуються на зелене добриво:

 Боби кормові — багате джерело азоту, краще за інших ростуть на важких грунтах.

Віка озима і горох посівний — збагачують грунт азотом і органічною речовиною.

Гірчиця польова — джерело фосфору, сірки і органічної речовини.

Гречка — збагачує грунт органічною речовиною, фосфором і калієм, особливо рекомендується на важких грунтах.

Люпин однорічний — джерело азоту, фосфору і органічної речовини. Зелене добриво з люпину по живильній цінності наближається до гною.

Овес — збагачує грунт органічною речовиною і калієм.

Фацелія — хороше азотне добриво.

Жито озиме — збагачує грунт органічною речовиною, азотом і калієм.