« ТЕМНА» СТОРОНА КВИТАНЦІЙ ЗА СВІТЛО

Відповідно до роз’яснень НКРЕКП, у квитанціях має бути місце, де споживач сам міг би вписувати дані з лічильника

 З 1 березня в Україні знову подорожчала електроенергія. Для міських жителів перші 100 кВт•год. на місяць тепер коштують 57 коп. за кВт•год. (було 45,6 коп.), від 100 до 600 кВт•год. на місяць тариф становитиме 99 коп. за кВт•год. (було 78,9). За обсяг понад 600 кВт•год. доведеться платити по 156 коп. за кВт•год. (було 147,9 коп.). Для населення, що живе у сільській місцевості, тарифи будуть такими ж, але за найнижчим тарифом можна буде оплачувати до 150 кВт•год., а не до 100, як у місті. Та ці тарифи — ненадовго. Уже з 1 вересня цього року заплановано черговий етап подорожчання електрики, а з 1 березня наступного року — ще один. Обіцяють, останній.

Зважаючи на те, що електрика тепер обходиться недешево, споживачі намагаються економити, пробують вкластись у 100 кВт•год. на місяць. Декому це навіть вдається. Але рахунки у квитанціях далеко не завжди відповідають реальним показникам лічильника. В обленерго, пише «ВЗ», пояснюють — не мають можливості зняти показники у всіх споживачів в останні дні місяця, тому змушені дораховувати за “середньодобовими”. Споживачі підозрюють: домальовуючи нереальні цифри, енергопостачальники підкориговують свої показники, як їм треба. А часом просто намагаються змусити людей платити більше.

 “Якби ціна не залежала від обсягу споживання і була стабільною, трагедії в тому, що дописали якісь зайві кіловати, не було б — один місяць переплатив, інший — заплатив менше. Але тепер різниця в тарифах чимала, – каже житель села Микола Бойко, який уже давно намагається змусити обленерго вписувати у квитанціях реальні показники. – Знаючи, що з наступного місяця тарифи зростають, вони навпаки пишуть менше, ніж є насправді, — аби потім ви платили вже за підвищеним тарифом! Навіть якщо різниця невелика, нехай кожного споживача змусять переплатити десять копійок, у масштабах області виходить величезна сума! Розумію, що контролеру важко за кілька днів обійти всіх споживачів. Але ж газова служба вирішила цю проблему: їм можна подавати показники у будь-який спосіб, навіть есемесками. У НКРЕКП мені сказали, що можемо вимагати, аби обленерго перевело нас на абонентські книжки — такий спосіб розрахунку також передбачений нормами. У таку книжку споживач сам вносить показники лічильника на останній день місяця і з тими книжками йде платити. А контролери можуть лише ходити та перевіряти, чи точно споживач вносить дані у книжки”.

І от ще трохи паперової тяганини, засідання районної ради… І нарешті цього року НКРЕКП надала роз’яснення, у якому чітко вказано: контролери повинні знімати показники не раніше, ніж за п’ять днів до кінця розрахункового місяця, а споживач повинен мати можливість надавати показники у перший день наступного місяця.


Повернутися
19.03.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...