«ГОЛОВНЕ-ДОЖИТИ ДО СТА, А ТАМ ЯК ВЖЕ БОГ ДАСТЬ…»

Жителька села Росохач на Чортківщині Юлія Сигляк зустріла свій 100- річний ювілей. Ювілейний день народження Юлія Сигляк святкувала у колі великої та дружної родини. Крім численних родичів, друзів та сусідів 5 березня до світлої оселі жінки цього дня зі словами щирих привітань, побажань міцного здоров’я, радості, сімейного затишку завітали голова райдержадміністрації Михайло Сташків, народний депутат України Олег Барна, депутат обласної ради Василь Вислоцький, депутат районної ради Василь Градовий, сільський голова Оксана Штира та місцевий отець Євген, повідомляє ТОДА. Поважні гості вручили ювілярці квіти та цінні подарунки.

Пані Юлія Миколаївна родом із Львівської області, Турківського району, але уже 15 років проживає у с.Росохач. Разом із чоловіком виховала 4 дітей, 25 років тому як залишилася вдовою, має 13 внуків, 26 правнуків та 12 праправнуків. Її чоловік, пан Михайло, був головою сільської ради, пізніше головою колгоспу.
Зі словами шани та уваги звернувся до Юлії Сигляк голова райдержадміністрації Михайло Федорович. - Чортківська райдержадміністрація вітає шановну іменинницю із ювілеєм від дня народження та бажає міцного здоров’я в другому сторіччі життя. Миру, добра і добробуту, уваги і поваги від дітей, внуків, правнуків та праправнуків, а особливо здоров’я, здоров’я і ще раз здоров’я,- звернувся із вітальним словом до ювілярки Михайло Федорович.

У свою чергу, жінка подякував за увагу та від щирого серця побажала присутнім, як і вона, дожити до 100 років, а далі вже як Бог дасть.
За словами дочки Ольги, мама Юлія надзвичайно доброзичлива жінка, цінує кожен день життя і радо ділиться теплом свого серця з рідними та близькими. Попри поважний вік, довгожителька не скаржиться на хвороби, має світлу пам’ять, любить говорити зі своїми рідними та знайомими. А ще, на подив, вона з точністю до днів і дат може розповісти про всі події, що довелось пережити на своєму життєвому шляху. Довгожителька назвала і секрет довголіття – це віра в Бога і щира молитва. Цікавим є і те, що і в 100 років пані Юлія залишається жінкою із відчуттям смаку, вона не одягне те, що її не подобається, звертає увагу на все блискуче та яскраве. Багато любила вишивати.

- Вклоняюся Вашій життєвій мудрості, багатому досвіду, незламності перед воєнними лихоліттями та труднощами післявоєнної відбудови. Сердечно радію, що переживши багато бурхливих подій, Ви сьогодні зустрічаєте ювілей у колі рідних та близьких Вам людей. Бажаю міцного здоров’я, радості й благополуччя на довгі щасливі роки, - каже сільський голова Оксана Штира. А також Оксана Степанівна додала, що, як мінімум, за останні два десятки років ніхто із сельчан не перейшов поважний столітній рубіж.
Присутні приєдналися до найщиріших побажань та на завершення усі разом заспівали «Многая літа».


Повернутися
13.03.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...