АНЕКДОТИ №56

Чукча купив шафу. Відкриває дверцята, а там дзеркало.

— Ой, брат приїхав!

А дружина з-за його спини визирає:

— І якусь дурепу з собою привіз!

* * *

Дружина виявила листування чоловіка з коханкою в інтернеті.

Чоловік перелякано:

— Що робити будемо?.

Дружина, тицяючи в екран:

— Ось це, це і весь п’ятий абзац!

* * *

Подружжя скаржиться друзям:

— Ми свого кота кастрували, але він все одно блукає вночі.

— Як?

— Як консультант.

* * *

— Сьома, що там таке гримнуло на кухні?

— Люба, я бачив майбутнє!

— І що там?

— Ти не повіриш, ми купуємо нову цукорницю.

* * *

— У нас усе село грибами отруїлося.

— Як, одразу все?

— Ні. Спочатку одна людина. А потім на її поминках односельці доїли ті, що залишилися.

* * *

Чоловік із дружиною прийшли в лазню, і лазник каже:

— Не пущу вас в один номер!

— Як? Це ж моя дружина!

— Теж мені чистюля — вже четвертий раз сьогодні йде паритися.

* * *

Літній письменник задумливо:

— Цікаво, і що напишуть на моєму будинку після моєї смерті?

— Продається.

На посту ДАІ зупиняють машину і оглядають багажник. У багажнику — кiлька величезних ножів.

Даішник:

— Навіщо вам стільки холодної зброї?

— Я працюю в цирку, жонглюю ножами.

— Не вірю, покажіть.

Водій почав жонглювати ножами.

У машинi, що проїжджає повз, водій каже дружині:

— Слава Богу, я кинув пити. Дивись, які тести видумали!

* * *

— Софочка! З’явилася нова гумка для схуднення.

— І як вона діє?

— Щелепи склеює.

* * *

Сьогодні о 3-й ночі сусід у двері подзвонив. Я вiд страху ледве дриль iз рук не випустив!

У громадському транспорті їде жінка з дитячим горщиком в одній руці й сумкою в другiй. Пробираючись до виходу, тицяє горщиком у чоловіка, що стоїть перед нею, i каже:

— Ви не сходите?

Той опускає голову, бачить горщик і каже:

— Ні, я додому потерплю.

* * *

Турист запитує у місцевого жителя:

— Ви мені не підкажете, як потрапити на цю гору пошвидше?

Місцевий задумливо дивиться на туриста, потім на гору і каже:

— Хочете, я собаку відв’яжу?

* * *

Даішник на посту вимірює швидкість. Раптом бачить — їде «Мерседес» зі швидкістю 60 км/год. Даішник, не розуміючи, в чому рiч, бере новий радар, але й цей показує 60 км/год. Трусонув радар — та сама картина. Зупиняє машину, підходить до водія і каже:

— І куди це ми так крадемося?

Люба, а чому котлети різного розміру?

— Ну ти ж сам хотів різноманітності в їжі!

* * *

Купила гель для ніг «Кінська сила»! У п’ятницю намазала гель — два дні не могла додому потрапити, проскакувала повз!

* * *

Запис у книзі скарг і пропозицій привокзального кафе:

— «Поїв фрикадельки і картоплю фрі. Закреп пройшов. Дякую».

* * *

В Одесі на Привозі:

— Жінко, що ви думаєте? Живий короп — п’ять хвилин тому плавав!

— А чого він не рухається і зябра у нього бліді?

— Мадам, він застиг і зблід від хвилювання, коли побачив вашу сліпучу красу!

 


Повернутися
18.02.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...