ІДЕАЛЬНИЙ ЧОЛОВІК… «ВЛАСНОРУЧ»

Одного разу мені здалося, що я знайшла просте вирішення загальнонародної проблеми – як зробити так, аби справжніх (тобто відповідальних за сім’ю, свою справу та державу) чоловіків у нашому суспільстві стало відчутно більше.

Логіка проста і “залізна”: найбільше на чоловіків нарікають хто? Жінки. А виховують дітей, і хлопчиків зокрема, здебільшого хто? Теж жінки, і то нерідко, на жаль, без чоловічої підтримки. Значить – усе в наших, жіночих руках.
Отже. Акція тривалістю становлення одного покоління. Назва: “Мати, виховай сина – майбутнього ідеального (на твій погляд) чоловіка!” Аргументи такі: нарікаємо на неуважність, недолугість та дитячу безпорадність дорослих чоловіків - і в той же час виховуємо в синах ті самі риси.
Посуд не миє? – Ну нічого, не чоловіча це справа... Забув у старенького діда поцікавитися, як здоров’я? – Та йому ж не до того, бо зі своєю дівчинкою посварився... Знову просить грошей на дорогі кросівки, незважаючи на те, що мама не має зимових чобіт? – Він на такі речі просто не звертає уваги...
Наша ментальність має один помітний ґандж: ми виховуємо доньок так, аби вони вміли в житті дати раду собі і своїй сім’ї, а синів – ніби готуємося згодом передати їх з одних надійних турботливих рук – маминих – в інші, жінчині. Шукаємо у громадському транспорті для них, семирічних, вільне місце. Вихоплюємо з рук їх, вже підлітків, важке. Шкодуємо їх надмірно – і маленьких, і вже дорослих. Відгороджуємо від побутових проблем та фінансових труднощів... Тож варто почати робити навпаки – і поруч з нами підростатимуть чоловіки, а не мамині синочки.
Але самі ми у цій справі далеко не зайдемо. Без чоловічої підтримки у вихованні синів результату не буде. Тому що найкраще виховання – власний, чоловічий, приклад. Якщо тато уважний до мами, син на підсвідомому рівні звикне саме так ставитися до жінки – до мами, бабці, сестри, однокласниці... Якщо батько ставиться до своєї жінки зневажливо – син, швидше за все, соромитиметься проявів своїх почуттів та уваги до мами.
 До слова. Найпопулярніші іграшки у закордонних крамницях – ті, що є аналогами дорослих інструментів, садового інвентаря, електропомічників у господарстві. А пістолетів та автоматів взагалі немає. Хлопчики з дитинства звикають не руйнувати, а будувати, ремонтувати, впорядковувати свій життєвий простір. Тобто вчаться у грі усього того, що знадобиться їм у житті.  Тому й чоловіки там зовсім інші —  не такі безвідповідальні та безпорадні, як більшість наших, і не залишаються, як наші, дітьми до старості...
Усі проблеми ростуть з дитинства – це аксіома. Якщо мама чи тато не навчили сина тримати у порядку свою територію – він не стане охайним у дорослому житті. Швидше за все, так само, як від мами, чекатиме від дружини послуг няньки-кухаря-пралі-прибиральниці. Якщо син не навчився відповідати за свої вчинки і приймати зважені рішення ще у 16 років - навряд чи зможе це робити у 35... Якщо хлопчик звик лише брати і нічого не віддавати, навряд чи він кардинально зміниться, ставши дорослим. Виховуючи в синові чоловічі риси, мама насправді закладає основу його майбутнього щастя. А от коли наші майбутні невістки будуть нам вдячні за синів – тоді й сини будуть щасливими.