БУДИНОК, ЯКИЙ НЕ ДАЄ ДИХАТИ

 Люди, які живуть на вулицях з двостороннім рухом, вдихають щодня… понад 200 шкідливих речовин!

Будинок, у якому мешкаєте чи працюєте, розташований на вулиці, по якій автівки шурують цілодобово у дві смуги? Або (що гірше) взагалі стоїть на перехресті? У майбутньому у вас можуть виникнути серйозні проблеми зі здоров’ям.

«Із загальної кількості автомобільних викидів тільки чверть залишається на дорожньому полотні — решта осідає на прилеглій території. А це — понад 200 шкідливих речовин, зокрема канцерогенних, які здатні викликати ракові захворювання (оксид вуглецю, оксиди азоту, алкени, алкадієни, циклани, бензапірен, альдегіди тощо), — каже лікар вищої категорії відділення організації досліджень міського відділення обласного лабораторного центру Держсан­епідслужби України Світлана Грицюк. — Абсорбує весь цей “букет” сажа, продукт неповного згорання вуглеводів, яка також шкодить легеням (частинки, розмір яких — менше п’яти мікрон, не відфільтровуються у верхніх дихальних шляхах).

При контакті газових викидів із сонячним світлом виникає фотохімічна реакція, внаслідок чого утворюються пероксиди, озон, бензапірен, азоту діоксид та інші сполуки, які зумовлюють появу токсичних смогів і кислотних дощів.

“Хочу повідомити погану новину тим, хто живе неподалік залізничних колій. Вважається, що дизельні двигуни є більш екологічно чистими порівняно з карбюраторними. Це — міф, — переконує Світлана Грицюк. — Дизельні двигуни викидають багато сажі, яка містить канцерогенні речовини та мікроелементи, викид яких в атмосферу просто неприпустимий. Уявіть, скільки цих речовин потрапляє у наше повітря, якщо більшість потягів, які дістались нам у спадок від Радянського Союзу, оснащені саме такими двигунами!”

Найпоширенішими забруднювачами міст (особливо промислових центрів) є завислі речовини. Вони змішуються з газами атмосфери, частками попелу і пилу, найдрібнішими краплинками рідин та утворюють аерозолі і тумани, які зависають над населеними пунктами. Найвищі концентрації монооксиду вуглецю і вуглеводнів фіксуються у години інтенсивного руху автотранспорту.

Дорожні покриття і автомобільні шини стираються, продукти зносу змішуються з твердими частинками відпрацьованих газів. Найбільше таких викидів скупчується на відстані 7-15 м від краю проїжджої частини. Через 25 м концентрація зменшується вдвічі, а через 100 — наближається до норми.

Найбільш поширеним і найтоксичнішим із транспортних викидів є свинець. За рік легковий автомобіль викидає в атмосферу до 1 кг свинцю. У місцях інтенсивного руху автотранспорту на поверхні ґрунту вміст свинцю може перевищувати норму у п’ять разів!

Як це все впливає на наше здоров’я? “Систематичне вдихання продуктів фотохімічних перетворень призводить до патологічних змін у внутрішніх органах і центральній нервовій системі, — каже лікар. — Пилові частинки і подразнювальні газоподібні домішки у повітрі спричинюють запалення слизових дихальних шляхів. Ось чому люди, які живуть у містах, набагато частіше хворіють на ларингіти, трахеїти, бронхіти і пневмонію”.

Де краще не купувати квартиру?

 

— якщо будинок стоїть на перехресті з інтенсивним рухом (водії змушені змінювати швидкість, автівки працюють на холостому ходу);

— поблизу залізничних колій;

— на вулиці з двостороннім рухом;

— біля автозаправних станцій, автопарків, авторемонтних майстерень, станцій технічного обслуговування.

Якщо немає змоги змінити місце проживання:

— посадіть біля будинку якомога більше дерев (не плодових). Найкраще — березу, клен, акацію, каштан;

— щодня проводьте у помешканні вологе прибирання;

— якщо є фінансова можливість, поставте нові сучасні вікна (але обирайте якісні склопакети), придбайте зволожувач повітря;

— коли хочете провітрити квартиру, відчиняйте вікна з протилежного боку будинку;

— улітку завішуйте вікна вологою марлею — вона і вихлопні гази затримає, і москітів у дім не впустить. Але її не бажано прати. Використали — викинули;

— пожалійте легені — кидайте курити.


Повернутися
18.02.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...