ЖИТИ СТАНЕ СОЛОДШЕ

На Тернопільщині планують відновити спиртову та цукрову галузі.

 Про це повідомив перший заступник голови Тернопільської обласної державної адміністрації Іван Крисак, йдеться в повідомленні ТОДА.

 «Колись Тернопільщина славилася виробництвом високоякісної цукрової та спиртової продукції, — зазначив Іван Крисак. — Ще до 2010 року на теренах області діяло 11 спиртзаводів. Тож сьогодні нам усім необхідно визначитися, що можемо зробити для відновлення й збереження цих галузей. Адже з усієї колись значної кількості цукрових заводів Тернопільщини на сьогодні працює лише два. На перспективу ми плануємо відновити принаймні ще два цукрові заводи — у Чорткові та Збаражі.

Що стосується роботи цукрових заводів, наразі ми ведемо переговори з "Промінвестбанком", що являється основним їхнім кредитором. Та знову ж таки й тут постає питання постачання необхідної кількості сировини для виготовлення продукції», — йдеться в повідомленні.

 


Повернутися
18.02.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...