АНЕКДОТИ №54

Краса — це страшна сила, а з роками вона стає все страшнішою і страшнішою.

* * *

— Скажіть, а що в дівчині важливіше — розум або краса?

— Розумне запитання.

— Гарна відповідь.

* * *

Уночі у квартирі хірурга лунає телефонний дзвінок:

— Лікарю, мій чоловік мене образив!

— Через це ви будите мене серед ночі?

— Рiч у тiм, що йому необхідно терміново накласти шви!

* * *

— Розочка, а вас можна?

— Сьома, а ви зумієте?

— Та вже як-небудь.

* * *

— Сєня, тобі було погано в Одесі й ти поїхав в Америку?

— А ти що, не хочеш померти на сiм годин пізніше?

* * *

Береженого Бог береже, подумав Мойша, коли в нього закінчилася паста в ручці під час розпису в РАЦСі.

Шукаю чоловіка! Принців прохання не турбувати! Радикуліт не дозволяє прогинатися під царську особу!

* * *

На вулиці ожеледь. Мрія про те, що всі чоловіки будуть біля моїх ніг, починає здійснюватися. Поки йшла на роботу, двом допомогла встати, а з одним навіть полежала.

* * *

Відучив дружину купувати книжки типу «Краса і здоров’я» та «Ідеальна фігура за два тижні», просто показавши фото їхнiх авторів.

* * *

Сьогодні Петров прокинувся з думкою про те, що краса врятує світ. Потім подивився на дружину і зрозумів, що світ уже не врятувати.

Даішник на мотоциклі наздоганяє мужика на «Запорожці» і кричить йому:

— Ви хоч помітили, що ваша дружина випала з машини півгодини тому?

— Слава Богу! А то я вже злякався, що оглух!

* * *

Новинка! Суперкрем для обличчя! Він не тільки робить вашу шкіру ніжною й гладенькою, а й викликає глибокі зморшки заздрощів у ваших подруг!

* * *

Дружина з чорним поясом iз карате — це міцна сім’я, виховані діти, ввічлива свекруха, люблячий і вірний чоловік.

— Хаїм, що сталося?

— Так купив два лотерейних білети і на один виграв машину.

— Так це ж чудово! Чого ж ти засмутився?

— У мене таки серце кров’ю обливається, ну навіщо я другий білет купував?

На сільському весіллі заможна дама вибирає для себе вишуканий напій:

  — Це «Хенесі»?

  — Це самогонесі!

* * *

У неділю наші жінки відпочивають за системою — «ВСЕ ВКЛЮЧЕНО!»

Включені пральна машинка, духовка, пилосос, праска і... комп’ютер!

* * *

У магазині дівчина вибирає костюм на карнавал:

— Скільки коштує костюм Сніжинки?

— П’ять тисяч!

— Дорого. А костюм Попелюшки?

— Сім тисяч.

— Дорого. А костюм Баби Яги?

— Це ж дзеркало.

* * *

— Анюта, ось тобі шоколадка, пригости дідуся і бабусю.

— Дідуся пригощу, а бабусю — ні!

— Чому ?!

— Дідусь відмовиться, а бабуся, як завжди, відкусить!

* * *

— Сьомо, чому ти зі своїм перукарем завжди говориш тільки про погоду?

— А що, ти хочеш, щоб я розмовляв про політику з людиною, яка водить бритвою у мене по шиї?

* * *

В одеській філармонії карманник на фортепіанному концерті дивиться на піаніста й бурмоче:

— Такі чудові пальці і такими дурницями займається!

* * *

— Так що ж нам експортує Бразилія?

Студент мовчить.

— Ну добре. Ось вам пряме запитання: що ви п’єте вранці?

Студент приголомшено:

— Професоре, невже експортують розсіл?

* * *

— Ізя, запам’ятай! Мовчання у мене — не знак згоди! Це провісник біди!


Повернутися
05.02.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...