Обкрадали, щоб порозважатися

На Чортківщині двоє школярів обкрадали будинки та гаражі односельчан, а крадене здавали на металобрухт.

Хлопці хотіли  порозважатися, тому вирішили роздобути гроші. Один з них – 16-річний школяр. Він запримітив на подвір’ї приватного помешкання велику металеву кайстру і вирішив викрасти ємкість та здати на металобрухт. Про задумане розповів своєму 15-річному товаришеві і той погодився допомогти. Кайстра важила понад сто кілограм, однак злодії таки спромоглися винести її за межі господарства. Далеко нести крадене не довелося. Вже на вулиці крадіям пощастило продати ємкість за двісті гривень одному з мешканців міста. Гроші відразу почали витрачати на розваги.

Про успішну оборудку школярі похвалилися старшому знайомому. 23-річний парубок вирішив залучити хлопців й до інших крадіжок. До справи приєднався 19-річний родич одного з юнаків. Красти продовжили й далі. Електроприлади, газові котли, металеві труби, мотори та навіть каналізаційний люк – все це злодії встигли винести з чужих помешкань. Усю готівку хлопці витрачали у розважальних закладах.

Правоохоронці затримали юних злодіїв під час чергового проникнення в чуже помешкання. У скоєному малолітні злодюжки зізналися.  
 

Повернутися
19.03.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...