СМАЧНІ ЦУКЕРКИ, ТА НЕКОРИСНІ...

Надмірне захоплення ласощами до добра не доведе

Однією з дуже серйозних перешкод на шляху до красивої фігури (в молодості) і просто здоров’я (у віці 40+) є любов до цукру, каже столичний лікар-дієтолог Оксана Скиталінська. І йдеться не лише про білий цукор-пісок чи рафінад.

Шоколадні та інші пресмачні цукерки, тістечка і круасани, нереально красиві десерти, різнокольорові газовані напої з пляшок... А також улюблені домашні смаколики: «мурашники», пончики, медяники, в яких не лише цукор, а й удосталь масла та білого борошна. Усе це, звісно, неабияк смачно. І — дуже некорисно.

«Поки ми ще молоді й відносно здорові, можемо звести вживання цукру до мінімуму, — переконана пані Оксана. — А ще краще — замінити його на мед (1-2 чайні ложки на день). І на фрукти-ягоди».

Таким чином, на думку лікаря-дієтолога, ми даємо шанс прожити довше і краще життя нашій підшлунковій залозі, зберегти печінку від ожиріння, зменшуємо ризик отримати атеросклероз, який укорочує віку майже 500 тисячам українців щороку. А також матимемо пружну шкіру, здорові, не «зацукровані», судини та нерви, здорову сітківку ока.

«Здоров’я варте зусиль, бо коли воно є, його не помічаємо, але коли його стає мало, зусиль мусимо докладати набагато більше, і результат — не завжди відчутний...» — додає дієтолог.


Повернутися
12.01.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...