ПРО ЩО ПЛАЧУТЬ БАНДУРИ?..

До Тернополя завітає заслужена капела бандуристів України
17 січня із різдвяним концертом до Тернополя завітає заслужена капела бандуристів України.
Кожен їх виступ вражає своїм внутрішнім духом нескореності та прагнення до самобутності, самодостатності — риси, яка завжди була, є і буде ознакою великих народів світу. Як ті паралельні квінти, що є характерною ознакою особливо української пісні, ця пісня живе своїм окремим неповторним життям і творить свою неповторну гармонію. Так і капела бандуристів — новітній синтетичний удосконалений вид українського кобзарського мистецтва творить своє неповторне мистецьке буття.
Найкраще звучання чоловічих голосів свідомих українців — кращих синів свого народу — в поєднанні з блискучим віртуозним акомпонементом бандур, виконання складних творів на рівні кращих зразків світової класики, що при тому базуються на глибинній національній основі, філігранна відшліфованість кожного номера, величний повчальний, драматичний, часто сумний характер творів поєднаний з іскрометним гумором, елементами сучасного веселого шоу, козацьке характерництво — не може не вражати, не заворожувати глядачів.
Минулоріч Національна заслужена капела бандуристів імені Г. Майбороди виконала понад 50 концертів у 36 містах України, з них — 5 поїздок до зони АТО (15 концертів у 11 містах); підготовано 5 нових програм; видано 3 нових CD, записано матеріал до ще двох нових альбомів.
17 січня о 17:00 капела бандуристів відвідає наше місто з програмою «Нині в нас Різдво». Художній керівник та головний диригент Заслужений діяч мистецтв України Юрій Курач.
Квитки в касі ПК «Березіль». Довідка за тел: 067-49-47-812, 53-31-14, 52-15-00.


Повернутися
05.01.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...