АНЕКДОТИ №49

- У тебе зараз щось в житті відбувається?
- Так.
- Що?
- У мене макарони варяться.
- А якщо серйозно?
- Ти думаєш, є сенс брехати щодо макаронів?

***

Влаштувався хлопець у поліцію, а зарплату не отримує вже 3 місяці.
Приходить до нього начальник і каже:
- Ти що ж зарплату не отримуєш вже скільки?
- А я думав, що видали пістолет - і крутись як можеш...

***

Зустрічається два кума. Один говорить:
- Ну що, як там у Африці, що бачив?
- Зебру.
- А яка вона?
- Бачив коня?
- Бачив.
- Така ж сама, тільки з полосами.
- А ще що бачив.
- Верблюда.
- А який він?
- Коня бачив?
- Бачив.
- Тільки з горбами.
- А ще що?
- Крокодила.
- А який він?
- Коня бачив?
- Бачив.
- Зовсім не такий!

***

- Вчора у нашу квартиру заліз злодій.
- І що? Взяв щось?
- Та де там! Лежить у лікарні. Дружина подумала, що це я повернувся так пізно...

***

- Будеш мандаринку?
- Ні.
- А якщо почищу?
- Так.

***

Із зоопарку втік слон. Лунає дзвінок в поліцію:
- У мене на городі велика миша рве хвостом капусту.
- І що вона з нею робить далі?
- Ви не повірите...

***

Він – той, хто бачив тебе ненафарбованою…
Той, хто бачив тебе з розтріпаною, брудною головою…
Бачив тебе злою, доброю, одягненою і голою!..
Коли ти дивилася телевізор… Спала… Їла… Сиділа в туалеті…
Він – твій кіт.

***

Вчителі вирішили послати учнів на 3 букви і придумали ЗНО

***

Не витрачайте гроші на одяг ... Витрачайте гроші на подорожі ... Яка різниця, скільки років вашим кедам, якщо ви гуляєте в них по Парижу.

***

- Коханий, не підкажеш, що це за корова з тобою на фото?
- Сестра.
- Ой, така симпатичненька.

***

- Коханий, будеш ще котлетку?
- Звичайно, кохана! Я ж так старався...
- Гм... Взагалі-то, котлети готувала я...
- Ну, я маю на увазі, коли дружину вибирав!

***

Друзі - це ті, хто у тебе вдома вже щось жре на кухні, а ти ще навіть не встиг роздягнутися

***

Хотілося б чогось незвичайного цієї зими. Снігу, наприклад.

***

Москва: — В декабрі ви должни нам вернути 3 млрд. доларів.
Україна: — Не в декабрі, а в грудні.
Москва: — У грудні? Шо за грудень? Ета кагда?
Україна: — Відразу після листопаду.
Москва: — То єсть, не вернете?
Україна: — Ні.

***

Мер міста Мухосранська оголосив тиждень солідарности з Кримом і відключив у місті електрику й опалення!

***

Що це таке: вірменин свариться з грузином на московській мові? Це засідання Національної ради реформ України.


Повернутися
31.12.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...