МРІЇ… ЗІ СКРИНЬКИ

 «Скринька хоробрості» подарувала радість і надію онкохворим дітям. А ще – море позитиву, коли у день Св. Миколая викладачі і студенти медуніверситету завітали до малюків.

 Нагадаємо, акція «Скринька хоробрості» стартувала в Тернопільському державному медичному університеті імені І. Горбачевського 1 грудня в рамках проекту «Повернемо щасливе дитинство онкохворим дітям». І завершилась - у день Святого Миколая яскравим і неймовірно емоційним акордом.

 Від ранку маленькі пацієнти гематологічного відділення Тернопільської міської комунальної дитячої лікарні виглядали у вікна, очікуючи на прихід студентів і викладачів ТДМУ.

 - Упродовж останніх двох тижнів майбутні медики стали справжніми помічниками Миколая, купуючи, збираючи і формуючи подарунки, - прес-секретар мед університету Яніна Чайківська. - Ініціатива організації такого заходу належить асистенту кафедри ортопедичної стоматології Тетяні Дзецюх. Її щирий заклик допомогти онкохворим дітям підтримали молодь і викладачі.

Кожен намагався подарувати максимально корисний подарунок, який допоміг би маленьким пацієнтам якнайшвидше одужати, легше перенести больові відчуття після хіміотерапії.

  У всіх корпусах і гуртожитках ТДМУ були розташовані «Скриньки хоробрості», в які кожен бажаючий міг покласти розмальовку, пазли, книжку, пластмасові іграшки і т.д. Винятком  були лише м’які іграшки, які протипоказані для використання таким дітям, адже вони накопичують пил, а, відповідно, і бактерії.

        Надзвичайно активно відгукнулися іноземні студенти, які організовано і ретельно вибирали подарунки для малечі, - каже п. Яніна. - Це ще раз довело, що нема чужої біди, що спільними зусиллями можна досягти набагато більше.

Окрім того, це один з перших потужних проектів, в рамках якого українські студенти здружилися з іноземними.

    Ми більше дізналися один про одного, почали розуміти специфіку різних культур. А у вечір пакування подарунків навіть встигли зіграти дві партії шахів. Це просто чудово, коли можна ось так пліч-о-пліч працювати разом. Ми різні, але ми вміємо знаходити спільну мову, - розповіла одна з волонтерок проекту Ліля Гарасимчук.

Іноземці відчували неабияке емоційне піднесення від того, що їх залучили до спільноти добротворців, що вони можуть спільно працювати з українцями, переконана заступник декана факультету іноземних студентів Олена Покришко.

     Вдячна Тетяні Ігорівні за те, що вона стала серцем команди, яка об’єдналася навколо неї. З Божою поміччю розпочата робота буде успішно продовжуватися. Наші студенти ще раз довели, що не є байдужими до чужої біди. Подарована ними сьогодні радість від здійснення бажань, спілкування та сотні повітряних кульок, що злетіли в небо, допоможуть їм подолати важку недугу, - додала пані Олена.

 До речі, викладачі і студенти не менше хвилювалися за маленьких пацієнтів, адже потрібно було максимально налаштуватися на позитив, підібрати найтепліші слова і подарувати максимум любові і добра. Тринадцять найсміливіших відважилися вручити подарунки.

     А майже 100 студентів разом з викладачами у внутрішньому дворі лікарні влаштували веселий флешмоб. Вони вишикувалися з різнокольоровими кульками, дарували малечі повітряні поцілунки і під енергійну музику пританцьовували. До цього дійства долучився і головний лікар медичного закладу Роман Книш.

     Подібні позитивні емоції дуже важливі для пацієнтів гематологічного відділення, - каже Роман Книш. - Це допомагає їм швидше одужати, дає відчуття підтримки, адже багато хто з них перебуває на лікарняному ліжку упродовж року, а то і більше.

 У кожного зі студентів був свій підопічний. Молоді люди тихо заходили в палату, вручали подарунок, прив’язували до бильця ліжка повітряну кульку зі смайликом, обіймали дитину і бажали всього найкращого. Дехто не міг повірити, що отримав очікувану гітару чи енциклопедію. Малеча ж відразу бралася складати кубики і пазли. Одна з мам з цього приводу зауважила, що нарешті її дитина матиме змістовне дозвілля. А дівчина-підліток так зраділа студентам, що довго не відпускала їх зі своєї палати. Виявляється, вона також мріє бути медиком. Незважаючи ні на що, вона ретельно готується до ЗНО і вірить, що її мрія стане реальністю.

 Окрім персональних подарунків, представники медуніверситету передали кілька скриньок з розмальовками та іншими іграшками.

     Це лише початок довготривалого і цікавого проекту, який дасть майбутнім медикам розуміння того, наскільки важливою є їхня професія, що в кожному пацієнті треба бачити людину, що разом завжди легше долати певні труднощі і робити позитивні зміни, - каже Яніна Чайківська.

     Сотні кольорових кульок злетіли у небо. Хтось в цей час загадував бажання, хтось знімав весь процес на телефон, а хтось з захопленням споглядав дійство…


Повернутися
27.12.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...