РАК «МОЛОДШАЄ», АЛЕ Й ОХОЧИХ ДО ПРОФОГЛЯДІВ — БІЛЬШЕ…

Лікар з онкологічної поліклініки розповіла, що рак в області «помолодшав». Якщо раніше онкологічні хвороби виявляли у старших людей, то зараз вони прогресують у молодших жінок. Впливає на це екологія, харчування, одяг та шкідливі звички. Вона радить тернополянам при будь-яких підозрах одразу звертатися до лікарні.

«Зараз збільшився потік первинних пацієнтів. Якщо до 2000-го року до нас первинно зверталося від 2 до 3 тисяч пацієнтів, то зараз щорічно звертається від 7 до 8 тисяч. Не завжди у них є злоякісні пухлини, часто приходять абсолютно здорові люди. Найкраще, коли пацієнти вчасно проходять профогляди. Якщо у них виявляються якісь зміни в організмі, їх направляють у онкодиспасер, виявляються передпухлинні процеси або ранні ракові. При початкових стадіях рецидивів немає, людина виліковується на все життя», – розповідає виданню  ternopil.te.ua завідувач Тернопільського обласного клінічного онкологічного диспансеру Любов Самбур.

За її словами, раніше пік онкологічних захворювань був у 65-75 років, зараз  – 50-55 років. Рак молочної залози та шийки матки виявляється у жінок 28-30 років.

«В Україні, області та всьому світі рак молодшає. Це пов’язано  із екологією. Впливає те, що ми їмо, вдягаємо, що використовуємо в побуті і як харчуємося. Також причиною можуть бути шкідливі звички: паління, вживання алкоголю та малорухомий спосіб життя», – каже лікар.

Практично 50% пацієнтів звертаються у запущених стадіях, тому  повноцінну допомогу лікарі надати не можуть. З хворобами легше боротися на ранніх стадіях.


Повернутися
13.12.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...