«Дзвони Лемківщини» кличуть на перший Міжнародний фестиваль

Ювілейний, двадцятий, але водночас — перший Міжнародний! З 2 до 4 серпня на Ватряному полі в урочищі Бичова, що біля Монастириська, відбудеться фестиваль лемківської культури «Дзвони Лемківщини». За словами голови обласної організації

Майстрині з Борщова вишили сорочку для політв’язня Володимира Балуха

 “Мене до сліз зворушила та турбота, якою ви мене оточуєте, і ви особисто, і латиські побратими, і вся Україна! У мене вже кілька днів є фото тієї самої вишиванки з Борщівщини, автентичний візерунок якої скопійовано з сорочки 1930-х

Леся Кізюк із Бучаччини займається оригінальною «флористикою» в Америці

Якби нашій землячці, уродженці села Пишківці Бучацького району Лесі Кізюк ще 10 років тому хтось сказав, що вона стане Lady Flower  — «квітковою леді» в Америці, вона, мабуть… і не повірила б! Але ось уже дев’ять років жінка разом із сім’єю

«Смачна» справа: подружжя з Деренівки вирощує мікрозелень та їстівні квіти

Ви тільки уявіть: у невеличкому селі Деренівка, що на Теребовлянщині,  в теплицях фермерського  господарства родини Гариг  такі «унікуми» ростуть, що тільки встигай дивуватися! Тут і оригінальна мікро-зелень: мангольд, маш-салат, кіндза,

«Медові історії» Олесі Токарь з Чорткова

У чортківчанки Олесі Токарь — незвичне, «солодке» хобі: жінка займається бджолярством, а також виготовляє ароматне і корисне медове мило та оригінальні воскові свічки. — Якби ще кілька років тому хтось мені сказав, що займатимусь саме

Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...